04071, м. Київ, вул. Межигірська 39/20
(096) 833-01-61
Київський мотоциклетний завод, історія якого почалася рівно вісімдесят років тому з постанови Ради народних комісарів, став не просто промисловим підприємством, а справжнім символом цілої епохи у вітчизняному машинобудуванні. Рішення про його створення на базі Бронетанкового ремонтного заводу №8, що веде свою історію з 1932 року від авто-бронетанкових майстерень Київського військового округу, ознаменувало перехід від військового виробництва до мирного, хоча військова спадщина ще довго визначала специфіку заводу. Після закінчення Великої Вітчизняної війни обладнання німецького заводу Wanderer з міста Хемніц, що опинилося в радянській зоні окупації, було привезено до Києва для організації випуску мототехніки, що дозволило вже в грудні 1945 року зібрати з машинокомплектів перші десять мотовелосипедів, а до вересня 1946 року налагодити їх серійне виробництво.
Першою продукцією заводу став мотовелосипед К1Б «Киянин», зібраний з німецьких комплектуючих, включаючи двигуни Fichtel & Sachs зі Швайфурта, оскільки сам Wanderer не виробляв силові агрегати для своєї техніки. Ці одноциліндрові мотори робочим об'ємом 98 кубічних сантиметрів і потужністю 2,3 кінських сили встановлювалися на київські мотовелосипеди до 1949 року, коли було налагоджено власне виробництво двигунів. Конструктивно «Киянин» повторював німецький прототип, маючи двоступеневу коробку передач з перемиканням за допомогою невеликого важеля праворуч на бензобаку, вага машини становила 65 кілограмів, максимальна швидкість досягала 50 кілометрів на годину при витраті палива 2,25 літра на сто кілометрів пробігу. Всього до 1953 року, коли виробництво К1Б припинилося, було випущено близько тридцяти тисяч цих машин, які стали першим по-справжньому масовим двоколісним транспортом у післявоєнному Радянському Союзі.
Паралельно з випуском мотовелосипедів завод освоїв виробництво триколісних мотоколясок К1В, призначених для людей з обмеженими можливостями, які гостро потребували доступного і практичного транспортного засобу. У цій моделі використовувалися вузли і агрегати від К1Б, але з серйозними доопрацюваннями, включаючи двигун з примусовим повітряним охолодженням, закритий кожухом, і специфічне управління, що здійснювалося тільки руками за допомогою довгого рульового важеля і окремого важеля запуску мотора. Перші мотоколяски були зібрані в грудні 1946 року, а їх серійне виробництво почалося вже в наступному році, всього до 1953 року випустили близько дев'ятнадцяти тисяч одиниць К1В, які зробили значний внесок у соціальну адаптацію інвалідів війни і праці.
Новим етапом в історії заводу став перехід до виробництва важких мотоциклів з коляскою, що почався в 1951 році з моделі М-72, фактично копії довоєнного BMW R71, з двигуном об'ємом 750 кубічних сантиметрів і потужністю 22 кінські сили. Однак вже в 1957 році почався випуск більш досконалих мотоциклів К-750 потужністю 26 кінських сил, а через десять років з'явився мотоцикл К-650 «Дніпро» з двигуном 32 кінських сили. У сімдесяті роки вироблялися вдосконалені мотоцикли серії МТ потужністю 32 і 36 кінських сил, а у вісімдесяті роки випускалися «Дніпро-11» і його варіант з ведучим колесом коляски «Дніпро-16», які користувалися величезною популярністю як в Радянському Союзі, так і за кордоном. У кращі роки завод випускав десятки тисяч мотоциклів щорічно, експортуючи їх у вісімдесят країн на п'яти континентах, проте в дев'яності роки виробництво стало швидко скорочуватися, а до початку двохтисячних впало до декількох сотень на рік, остаточно припинившись у 2008 році, за винятком одиничних замовлень. За всю історію Київського мотоциклетного заводу було випущено близько трьох мільйонів мотоциклів, які залишили яскравий слід в історії вітчизняного транспорту.